Про результати наших тренінгів. Про тих, хто не хоче вчитись. Про нелегальну роботу консультантів на закупівлях.
Наша історія проведення тренінгів розпочалась влітку 2016 року. Тоді ще не було створено Центрів компетенцій ProZorro, це просто був розподіл активістів, яких закріпили за областями та домовились про проведення певної кількості тренінгів в рамках проекту, який реалізовується спільно з Міністерством економрозвитку та торгівлі України.
Наша організація покрила три області – Закарпатську, Тернопільську та Львівську. В Тернопільській та Закарпатській куратором став Юрій Кузько, а у Львівській я. Тоді мною було проведено близько 30 тренінгів за два місяці, в яких взяло участь понад 1300 учасників. Це був один з наймасовіших тренінгових західів в сфері закупівель, який проходив в Україні. А вдалось це завдяки налагодженій комунікації з облдержадміністрацією Львівської області, з якою ми розробили певний графік проведення навчальних тренінгів по районах.
Вже на весні 2017 року були створені Центри компетенцій ProZorro. Наші функції розширились і тепер ми, як і інші представники таких Центрів, не лише проводимо тренінги, а й надаємо консультації, відповідаємо на дзвінки та електронні звернення замовників та учасників тендерів.
Тренінги проводимо переважно для замовників торгів. Чому? Бо ця категорія найбільше потерпає від браку знань в сфері закупівель. Замовник – розпорядник бюджетних коштів немає більше варіантів, окрім як проводити закупівлі в системі ProZorro. Якщо учасник торгів вільний у своєму виборі – працювати йому на відкритому ринку чи переорієнтовуватись на роботу у бюджетній сфері, то в замовників такого вибору немає. Скажімо, управління освіти чи інший навчальний заклад отримує кошти з бюджету, то витрачати ці кошти змушений тільки на конкурсній основі, застосовуючи систему закупівель ProZorro.
Такі освітні заходи є відкритими для всіх, ми описуємо роботу в системі закупівель загалом. Основну увагу в роботі з замовниками, приділяємо підготовці тендерної документації, щоб вимоги в ній не були дискримінаційними, і задовольняли потребу розпорядника коштів. Для учасника – це підготовка тендерної пропозиції.
За два роки існування проекту вже можемо говорити про позитивні тенденції. Це одразу помітно по запитаннях учасників тренінгів. Реакція і запитання в 2016 році кардинально відрізняється від реагування та запитань в 2017 році. Стадія відторгнення, коли люди не знали, як перейти з ери паперу в цифровий формат проведення закупівель, вже пройшла. Почався етап сприйняття. Я більше не отримую запитань, скажімо «а як цей паперовий документ внести в цю базу даних». Відтепер запитання стали більш логічними та на декілька сходинок складнішими. Замовники цікавляться, як їм формувати документацію, як правильно прописувати кваліфікаційні критерії. Ось по цьому я бачу, що рівень виріс.
Більше того, «Центр громадського моніторингу та досліджень» активно працює в напрямку популяризації системи електронних закупівель ProZorro в сфері ринкового середовища учасників, для того, щоб збільшити їхню активність участі у торгах, що, в свою чергу, має призвести до зростання конкуренції, а відтак і якості наданих послуг, поставлених товарів та робіт.
А тепер розповім про тих, хто вчитися не хоче. Західний регіон має свою особливість – залучення консультантів до проведення закупівель. Консультанти – це організації або особи, які надають свої послуги з платного юридичного супроводу проведення закупівель. Відповідно і рівень обізнаності членів тендерних комітетів, замовників, учасників торгів, скоріш за все, є дещо викривлений відносно решти України. Оскільки функції проведення закупівель делегуються третім особам, то складно говорити про те, якою компетенцією володіє тендерний комітет, якщо він займається формальним підписуванням документів. Чи це позитивна чи негативна сторона, не знаю, але така тенденція є.
Я розумію лікарів, працівників закладів освіти, культури, які кажуть, що не можуть дати собі ради з закупівлею, наприклад, будівництва корпусу лікарні на 30 чи 80 мільйонів. Згоден, це об’єктивна причина, бо специфічний предмет закупівлі і вони не мають навіть базових знань як це робити. В такому випадку Закон дає їм варіант вирішення цієї проблеми. Якщо ви не можете самостійно провести закупівлю, відчуваєте прогалини в знаннях, то маєте законне право взяти на роботу за трудовим договором уповноважену особу, яка як фахівець буде здійснювати цю закупівлю замість тендерного комітету замовника. Тобто Закон врегульовує цю проблему.
Інше питання – відповідальність. У випадку залучення уповноваженої особи вся відповідальність переноситься автоматично на неї. Коли ж мова йде про залучення консультантів, то відповідальність нікуди з замовника не знімається. Маємо таке викривлення реальності. Якщо ти робиш якусь роботу, то ти маєш нести за неї відповідальність. А тут виходить так, що ти замість, скажімо, лікаря щось зробив, завдав шкоди пацієнту, а відповідальність несе цей лікар, а не ти. Так бути не може.
Щодо оплати послуги залучених консультантів, то їх здійснює не замовник, якому надається послуга, а переможець торгів, що взагалі не логічно. Третя сторона, яка брала участь в торгах і виграла, яка ніяких послуг від консультанта не отримала, але, відповідно до тендерної документації, має замість замовника оплатити ці послуги. Учасники торгів, щоб не працювати собі у збиток, ймовірно закладають оплату послуг консультанта в свою пропозицію.
Мусимо замовникам пояснити, що існує механізм законно залучати уповноважених осіб. Якщо я не вмію проводити закупівлі, я заплачу вам гроші за це і з мене знімається ця проблема. Вам частина моєї відповідальності, мені – результативно проведений тендер, і всі задоволені.
