Про порушення. Типові схеми. І прозорість на торгах.
Історію державних закупівель можна розділити «до» та «після». «До» – це значить до прийняття нового законодавства. По-старому закону ніхто, окрім замовника не мав доступу до тендерних пропозицій і, не будемо приховувати, бували випадки, що спочатку подавалась пропозиція, потім довозили необхідні документи, пропозиції просто перешивались. Хто ж це буде бачити? Через пів року прийде перевірка і нічого не побачить. Про це ніхто не говорив, бо важко було зафіксувати, але це було.
Зараз ми бачимо значно більше відхилень тендерних пропозицій замовниками. Чому? З новим законом «Про публічні закупівлі» почало набагато активніше працювати АМКУ. Моніторинг закупівель здійснюється, як контролюючими та правоохоронними органами, так і громадськими активістами. Ми отримали доступ до інформації і можемо бачити пропозицію у будь-який час доби. Можна подивитись усі документи, які подаються кожним з учасників. Це призвело також і до того, що учасники почали дуже детально перевіряти пропозиції своїх конкурентів і повідомляти про виявлені порушення замовника.
Раніше це все було закрито, пропозицію бачив виключно замовник торгів. Зараз можна слідкувати за документами, за датою їх підвантаження, їх форматом і однаковими помилками – це все стало дуже легко помітити, тому все більше і більше фірм попадається на змовах. За нашими зверненнями у список антимонопольного попало вже десять фірм і ще по чотирьом триває розгляд.
Змови серед учасників стали «професійнішими». Тепер підприємці детальніше готують свою документацію. Наприклад, якщо учасники ідуть парами, тобто один має виграти, а інший його страхує, то пропозиції для них готують одні й ті ж люди, але готують її якісно і порушень не допускають. Бувають випадки, коли подається лише ціна, без жодної документації, тобто, коли вони ліниві і їм не охота ще й другому учаснику готувати таку саму пропозицію.
В нас тільки в допорогових закупівлях може бути ситуація, коли подалася одна пропозиція і цей учасник стає переможцем. В відкритих торгах очевидно, щоб торги відбулися має бути мінімум два учасники і мінімум один з них має відповідати вимогам замовника. Раніше треба було, щоб двоє повністю відповідали всім критеріям, а зараз достатньо лише переможця. Саме тому і отримуємо таких парних учасників, коли один із них подає лише ціну. Така схема забезпечує справжньому учаснику конкуренцію.
В новій історії закупівель часто зустрічається ще й така річ, як підвищення ціни вже після укладення договору. Цим часто зловживають учасники. Так, підприємець перемагає в тендері, пропонує свою ціну, а потім протягом навіть одного дня приносить замовнику чотири довідки, що ціна виросла на 10 відсотків. Я бачив історії, коли чотири і п’ять таких додаткових угод на підвищення ціни додавались замовнику в дуже короткий термін. Учасники хочуть перехитрити закон і заробити більше. В такому випадку замовник має два варіанти: перший, не погодитися, розірвати договір і проводити новий тендер. Це, знову ж таки, час, якого в замовників немає.
Я отримаю багато дзвінків, щодо цих десяти відсоткових підвищень, запитують на тренінгах «як це запобігти?». Варіанти є. Можна вводити штрафні санкції, в договорі можна чітко прописати, що ціна тверда і може бути піднята не раніше, ніж через пів року після укладання договору, можна встановлювати забезпечення виконання договору. Тобто вихід є, але чомусь замовники ними рідко користуються і погоджуються на невигідні умови таких учасників.
Зараз напрацьовуються зміни до закону «Про публічні закупівлі», де законодавець хоче дозволити, щоб тендер не відмінявся коли подав пропозицію лише один учасник. Скажімо, подався один, його пропозиція влаштовує замовника, все добре, то хай тендер відбувається. Я з цим згодний. Система стала публічною, відкритою, будь-хто бачить який тендер відбувається. Подався один, але подав хорошу пропозицію і хорошу ціну, яка влаштовує замовника, то чому ж відміняти закупівлю? Можливо і тут можуть бути якісь зловживання, але сам принцип дуже хороший. Дуже велика кількість тендерів, особливо по районах, невеличких містах і селах відміняється просто через небажання учасників, особливо малого бізнесу брати участь у тендерах. Вони кажуть: «Нам це не потрібно. Це довго. Це складно. Ми не хочемо. Нам простіше продати це все без тендеру».
Малому бізнесу важко вчитись відповідно до вимог нового законодавства. Більшість учасників, особливо ті, які рідко беруть участь в тендерах, роблять механічні помилки. Тобто керівник каже бухгалтеру: «підготуй якісь документи». Маємо результат – «якісь». Замовник, коли бачить хорошу ціну, якісну пропозицію, але формально немає, скажімо гарантійного листа щодо відповідності пропозиції і технічних умов ( насправді це можуть бути будь-які листи) не те щоб має право відхилити пропозицію, він зобов’язаний це зробити. Саме тому раджу замовникам писати тендерні документації максимально просто. Якщо і вимагати якісь документи, то вкінці документації написати перелік всіх документів, щоб учасник міг звіритися по ньому чи все він подав. Бо зазвичай є перелік, але в додатку 7, в абзаці 5, реченні другому сказано, шо підтвердженням виконання аналогічного договору є надання гарантійного листа, який обов’язково має бути в складі пропозиції. Чи дочитає до цього місця учасник? Не кожен. Тому часто пропозиції є неякісними через складну тендерну документацію. Варто було б замовникам робити її простіше.
І тут бачимо багато зловживання зі сторони замовників. Вони, скажімо, знають, що є одна фірма, яка має перемогти і точно знає весь перелік документів.
Коли викриваємо змову, нечесну конкуренцію чи суб’єктивну оцінку пропозицій замовником, то пишемо звернення аудиторам. От коли ми бачимо, що може бути факт змови, наприклад, коли перших двох учасників відхиляють через відсутність рекомендаційних листів, а третій, який також його немає, чомусь стає переможцем, тоді розцінюємо, як упереджену оцінку тендерних пропозицій. Якщо вже тих відхилили, то, будь ласка, відхиляйте і цього.
Прозорість зробила ситуацію на закупівлях чеснішою, але і вимоги до учасників виросли.
Опубліковано за підтримки Європейського Союзу і Центру демократії та верховенства права (проект «Посилення коаліції РПР») в рамках виконання проекту «Прозорі публічні фінанси – запорука добробуту», який впроваджується “Центром громадського моніторингу та досліджень”.
Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю “Центру громадського моніторингу та досліджень” і в жодному разі не відображає погляди Європейського Союзу чи Центру демократії та верховенства права.
